Menu

Гроші, які ми втратили

  • Джерело: Львівська Пошта
0819.jpg
Головними причинами зникнення традиційних національних валют експерти називають гіперінфляцію, введення колективної валюти, приєднання до вже існуючого валютного союзу. А також – політику

У лютому 1978 року Міжнародна організація зі стандартизації опублікувала так званий код ISO 4217 – стандарт, що встановлює трьохбуквені алфавітні й тризначні цифрові коди валют. Основна сфера їх застосування – документи та повідомлення, які стосуються міжнародних транзакцій, а також будь-яка комерційна або банківська діяльність, де доцільно виражати назву валюти у кодованій чи скороченій формі й при цьому чітко її ідентифікувати, оскільки різні валюти можуть мати однакові назви (долар США, канадський долар, австралійський долар і т. д.).

А в 1981 році з’явився Список історичних валют, до якого почали заносити грошові одиниці, які з різних причин вийшли з обігу, але в період існування їм був привласнений стандарт ISO 4217. Відповідно, першими валютами, чий вихід з обігу був зафіксований, стали іспанська песета (ESA), гвінейський ескудо (GWE), мозамбікський ескудо (MZE), родезійський долар (RHD) та ізраїльський шекель (ILP) – всі вони були замінені на інші грошові одиниці в 1981 році. Більш ранні випадки в ISO 4217 не відображені.

Чому зникають валюти?

Експерти виділяють дві групи причин, які впливають на заміну національних валют: суто економічні та політичні.

Економічні причини:

• гіперінфляція, яка рано чи пізно призводить до необхідності проведення деномінації (показовий приклад – чотири грошові реформи в Зімбабве в період з 2006 по 2009 рік, коли в ході останньої обмін старих зімбабвійських доларів на нові проводився у співвідношенні 1 000 000 000 000:1);

• введення колективної валюти (заміна національних валют країн Євросоюзу на євро);

• приєднання до вже існуючого валютного союзу (Гвінеї-Бісау, Малі та Екваторіальної Гвінеї – до зони франка КФА, яка була створена ще в 1945 році; Східного Тимору та Еквадору – до зони долара США).

Крім суто економічних факторів, додатковими або основними причинами введення нових валют можуть стати політичні мотиви:

• розпад СРСР і поява на його території 15 незалежних країн;

• розпад Югославії з утворенням шести нових країн і однієї частково визнаної (Косово);

• “оксамитове” розлучення Чехії та Словаччини;

• конституційна реформа в Нідерландських Антильських островах, у результаті якої виникло кілька самостійних держав;

• об’єднання Народної Демократичної Республіки Ємен (Південний Ємен) з Єменської Арабською Республікою (Північний Ємен) і створення єдиної Єменської республіки;

• об’єднання Німеччини (НДР і ФРН).

Звичайно ж, немає змісту описувати всі грошові одиниці, внесені до Списку історичних валют. Спробуємо вибрати найцікавіші з них. І почнемо, звичайно ж, з України.

Україна: дві валюти в одній кишені

 Vіdrіznіkuponi.jpg
 Відрізні купони на 50 карбованців
Після того, як Радянський Союз розвалився, а Україна проголосила незалежність, з 10 січня 1992 було введено в обіг купонокарбованці багаторазового використання. Нагадаємо, що в 1991-92 роках існували ще й відрізні купони, які виконували роль карток на предмети першої необхідності. Щоб придбати, скажімо, упаковку прального порошку, треба було по-перше, відшукати цей супердефіцитний на ті часи товар, відстояти довжелезну чергу, а потім чекати, доки продавець не надто гострими ножицями відстриже від вашої “Картки споживача” потрібну кількість купонів відповідно до вартості товару.

Але повернімося до купонокарбованців. Від 10 січня 1992-го у готівковому обігу в Україні опинились одночасно дві валюти – тоді ще звичні радянські рублі та власне українські купони. Виходячи в люди, слід було уважно перевірити вміст гаманця. Для розрахунків за продовольчі та промислові товари приймались винятково купонокарбованці. Натомість за послуги (піти в кіно, скажімо, чи завести кохану дівчину на каву) приймались обидві грошові одиниці за курсом один до одного. Поступово національні гроші витіснили радянські – приблизно від квітня 1992 року в кишенях українців шелестіли виключно купонокарбованці. Хоча первісно їх планувалось ввести для використання лише на 4-6 місяців, вони проіснували до 1996 року, взявши на себе весь інфляційний удар.

Економічна ситуація на початку 1990-их на всьому пострадянському просторі була надзвичайно складна. Інфляція тоді була просто неймовірна, тож уряд мозолі натер, пишучи постанови про заокруглення цін, тарифів, податків, заробітної платні, пенсій і так далі.

Отож:

• із 1 січня 1994 року – ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 10 крб;

• із 1 червня 1994-го – кратних 50 крб;

• із 1 вересня 1994-го – кратних 100 крб;

• із 1 жовтня 1994-го року – купони номіналом 1, 3, 5, 10, 25 і 50 крб є неплатіжними;

• із 1 лютого 1995-го – ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 500 крб;

• із 15 березня 1995-го – купони номіналом 100 і 200 крб є неплатіжними;

• із 1 липня 1995-го – ціни і розрахунки округлюються до сум, кратних 1000 крб;

• із 1 вересня 1995 року – купони номіналом 500 крб є неплатіжними.

2 вересня 1996 року в Україні знову настало валютне двовладдя – до 16 вересня на території країни функціонували у готівковому обігу і купоно-карбованці, і гривня. Починаючи із 24-ої години 16 вересня 1996 року єдиним законним засобом платежу на території України є така тепер уже звична нам гривня.

Білорусь: зайчики, зубри і ведмідь-барибал

Назва білоруський рубль була прийнята після відмови Мінська від радянського рубля. До речі, попервах існував проект іншої назви національної грошової одиниці – білоруський талер. Але не склалося.

bilorus.jpg
З білоруського “звіринця” сміялася вся Європа

У народі білоруський рубль часто грайливо називався “зайчиком” – саме ця тваринка була зображена на купюрі. В проблемні 1990-ті друкарські верстати білоруського Нацбанку аж перегрівалися від напруги, штампуючи мільярди нічим не забезпечених “зайчиків”. Щоб урізноманітнити “звіряче царство”, білоруси ліпили на банкнотах різної вартості білок, бобрів, вовків, рись, лося, ведмедя-барибала (який стосунок до Білорусі має цей клишоногий, який водиться виключно в Північній Америці – абсолютно не зрозуміло) і, само собою, зубра. За період з 1996 по 2000 роки обсяг несплаченої заборгованості держави перед комерційними банками зріс у 140 разів (!). Критичний стан банківської системи був викликаний тиском держави, яка вимагала від банків кредитувати збитковий агропромисловий комплекс. У результаті 10 із 27 білоруських комерційних банків знаходилися на початку 2000 року в процесі ліквідації.

Офіційний курс рубля знизився з 1995 по 2000 роки в 30,2 рази. У вересні 1999-го почався випуск купюр номіналом 5 000 000 рублів. 1 січня 2000 року бацька Лукашенко нарешті схаменувся – в країні була проведена деномінація рубля. Зараз білоруська валюта цілком стабілізована (1 BYN дорівнює 0,53 USD.

Азербайджан: “Подайте пару гяпіків”

Манат – офіційна грошова одиниця Азербайджанської Республіки (копійки в них називаються дуже смішно – гяпіки). Був введений 15 серпня 1992 року й до січня 1994-го знаходився в обігу паралельно з радянським рублем, а також з банкнотами Банку Росії зразка 1992-1993 років у співвідношенні 1 манат = 10 рублів.

manat.jpg
Азербайджанський манат складається зі 100 гяпіків

1 січня 2006 року проведена деномінація в співвідношенні 5000:1. Раніше випущені грошові знаки приймали до 1 січня 2007 року. Після того з’явився сучасний манат, дизайн якого, до речі, був розроблений австрійцем Робертом Каліною, який є автором дизайну банкнот євро.

Таджикистан: від рублів до сомоні

Таджицький рубль – офіційна валюта Таджикистану з 10 травня 1995 року до 29 жовтня 2000-го. Складався із 100 танге, хоча не було випущено жодної монети чи банкноти, які б мали цю назву. Як і багато інших республік колишнього Радянського Союзу, Таджикистан продовжував використовувати радянський карбованець навіть після здобуття незалежності. Потім настала черга російських рублів, які 1 січня 1994 року були визнані платіжним засобом на території Таджикистану. Нарешті 10 травня 1995 року в обіг увійшла національна валюта – російський рубль був замінений таджицьким в співвідношенні 1 таджицький = 100 російських. Цікаво, що банківські кошти обмінювалися зовсім в іншій пропорції: 1 таджицький рубль = 1200 російських.

До речі, Таджикистан став останнім серед держав колишнього Радянського Союзу, де запровадили власну грошову одиницю. Навіть невизнана держава Придністров’я зробило це раніше. 30 жовтня 2000 року таджицький рубль був замінений новою національною валютою – сомоні. Один сомоні був прирівняний до 1000 таджицьких рублів.

Ізраїль: старі-нові шекелі

Шекель – валюта держави Ізраїль з 24 лютого 1980 року по 3 вересня 1985-го, коли йому на зміну прийшов так званий новий шекель. У давнину шекель був мірою маси золота та срібла в різні епохи він становив від 9 до 17 грамів.

 shekel.jpg
 20 нових ізраїльських шекелів з оригінальним вертикальним дизайном
Після проголошення в 1948 році Держави Ізраїль (який до цього був британською підмандатною територією, де за валюту слугував палестинський фунт, жорстко прив’язаний до британського фунта стерлінгів) перед країною постало питання про національну валюту. Проголосивши незалежність, ізраїльтяни негайно змінили старі банкноти на свої, але при цьому не поміняли назву валюти. Коли банкноти замовлялися, ніхто ще не уявляв, як узагалі називатиметься нова держава, не кажучи вже про назву власної валюти. Тому було вирішено надрукувати на купюрах – “палестинський фунт” англійською, як і було раніше за часів мандата, і “ліра землі ізраїльської” на івриті. Ліра на івриті означає “фунт”, тому “ізраїльська ліра” і “палестинський фунт” – це два різних найменування однієї й тієї ж грошової одиниці.

Лірою-фунтом ізраїльтяни користувалися до 22 лютого 1980 року, коли був здійснений перехід до шекелів. Причому грошова реформа готувалася в умовах надзвичайної секретності. Але нову валюту спіткала лиха доля – у зв’язку з гіперінфляцією, яка сягала сотень відсотків на рік, ізраїльський шекель швидко знецінився. Після того, як ізраїльський уряд зумів приборкати гіперінфляцію, старий шекель 4 серпня 1985 року замінили на новий. Цікаво, що з 1999 року йде випуск другої серії нових шекелів із портретами історичних осіб і з дуже цікавим – вертикальним – дизайном.

Аустраль, сукре та інша екзотика

Аустраль – грошова одиниця Аргентини в період з 15 червня 1985 року по 31 грудня 1991-го. З’явилася в результаті деномінації 1985 року, за якою 1000 старих аргентинських песо стали дорівнювати одному аустралю. Щоправда, на відміну від ізраїльтян, аргентинці з інфляцією не впоралися, тож в країні провели нову реформу, в результаті якої нове конвертоване 1 аргентинське песо обмінювалося на 10 000 аустралів. До речі, після виведення з обігу аустраля по всьому світу відзначалися численні випадки шахрайства, коли нічого не варті папірці видавалися за австралійські долари. А вони й дійсно схожі…

sukre.jpg
Сукре був названий на честь активного борця за незалежність Південної Америки Антоніо Хосе Сукре

Одна з найстаріших грошових одиниць, якої більше не існує – сукре. Нею розплачувалися в Еквадорі з 1884-го по 2000 рік. Вона була названа на честь активного борця за незалежність Південної Америки від Іспанії Антоніо Хосе Сукре. Через гіперінфляцію сукре в 2000 році був узагалі скасований – національною валютою Еквадору став долар США. Обмін проводився за курсом: 1 долар = 25 000 сукре.

Але традиційна валюта не зникла. Точніше, не зникла її назва. Сукре (від ісп. – Sistema Unico de Compensaci on Regional, SUCRE – єдина система регіональних взаєморозрахунків) – це спільна грошова одиниця організації “Боліварський Альянс для народів нашої Америки”, куди,крім Еквадору, також входять: Венесуела, Куба, Болівія, Нікарагуа, Домініка, Сент-Вінсент і Гренадіни, Антігуа і Барбуда.

Грошова одиниця була введена спільним рішенням глав держав та урядів цих країн у листопаді 2008 року і з 1 січня 2010 року використовується при взаємних розрахунках, але виключно в безготівковій формі. Перша трансакція з використанням сукре відбулася 3 лютого 2010 року, коли Куба заплатила за доставку 360 тонн рису з Венесуели 108 тисяч сукре. Наразі ведуться розмови про запровадженя готівкового сукре. Але коли це станеться – нікому не відомо.

zair-001.jpg
Заїрський заїр зжила зі світу політика

Заїрський заїр – ходив, звичайно ж, в Республіці Заїр з 1967-го по 1998 рік. Напружена політична ситуація привела країну в 1992 році до фінансового краху. Центральний банк був змушений деномінувати національну валюту і ввести новий заїр. Обмінний курс склав 1:3 000 000. Але й це мало допомогло. У 1998 році заїр узагалі був скасований, йому на зміну прийшов новий конголезький франк.

Долар Зімбабве – абсолютний світовий рекордсмен серед грошових одиниць. Проіснував з 15 квітня 1981-го до 30 червня 2009 року. 1 серпня 2008 року в Зімбабве була проведена деномінація, за якою один “третій” долар мінявся на 10 000 000 000 “других” (які, своєю чергою, з’явилися в 2006-ому, тоді за один “другий” давали 1000 “перших”). 2 лютого 2009 року і “третій” долар був деномінований – за курсом трильйон до одного (!!!).

Через два місяці долар Зімбабве просто зник, навіть за багато трильйонів було неможливо придбати й коробки сірників. У країні почали розраховуватися чим завгодно: американськими доларами, британськими фунтами, південно-африканськими рандами.

Zіmbabve.jpg
Сто трильйонів доларів Зімбабве

За офіційними даними, в 2008 році інфляція в Зімбабве досягла 231 млн відсотків на рік (!). За неофіційними – 6,5 квінкватрігінтільйонів (тобто 6,5 помножених на 10 у 108 ступені). Коротше кажучи, навіть калькулятори сходять з розуму від таких чисел. Гроші дешевшали буквально на очах. Наприклад, банка пива 4 липня 2008 року о 17.00 за місцевим часом коштувала 100 млрд зімбабвійських доларів, а вже за годину за неї просили вже 150 млрд.

До речі, в 2009 році Гідеон Гоно, директор Резервного банку Зімбабве, отримав Шнобелівську премію з математики, за те, що “змусив все населення своєї країни вивчити математику шляхом випуску купюр номіналами від 1 цента до 100 трильйонів зімбабвійських доларів”. Хто не в курсі: Шнобелівські премії (англ. – Ig Nobel Prize, від гри слів: англ. Ignoble – “ганебний”) – пародія на престижну міжнародну нагороду імені Нобеля. Від 1991 року на початку жовтня оголошуються лауреати 10 Шнобелівських премій – “за досягнення, які змушують спочатку засміятися, а потім – задуматися”. Зімбабве не доріс до Нобеля, зате Шнобеля заслужив чесно.

Фото: wikimedia.org


Додати коментар


Захисний код


Оновити

lvivport.com © 2004-2013

Використання матеріалів, розміщених на сайтах холдингу можливе виключно за умови посилання на джерело. Агенція не несе відповідальності за матеріали, розміщені відвідувачами сайтів. У випадку виявлення на сайтах холдингу матеріалів, що порушують авторські права або інші нормативно-правові акти України, повідомте про такі факти адміністрацію.

lvivport.com

Наші проекти

Слідкуйте за нами



Ми слідкуємо за сайтами

sitemap-7sitemap-8homesitemap-7sitemap-7sitemap-5sitemap-1homesitemap-4sitemap-4sitemap-1sitemap-7homesitemap-2sitemap-1sitemap-2homesitemap-1sitemap-8rsssitemap-2sitemap-1sitemap-2sitemap-10sitemap-1sitemap-4homesitemap-9sitemap-4sitemap-3sitemap-9sitemap-4sitemap-2sitemap-8sitemap-9sitemap-9sitemap-9sitemap-8sitemap-1homesitemap-3sitemap-2sitemap-5sitemap-5sitemap-4sitemap-8sitemap-8sitemap-1sitemap-2sitemap-5sitemap-5