Menu

Небойові втрати: чому так часто йдуть з життя бійці АТО

  • Джерело: ЗІК

За даними Міноборони, у 2016 році небойові втрати українських військових перевищили втрати на фронті. Із загиблих не в боях найбільше самогубств. Трохи менш приголомшливі цифри військових, які померли від хвороб, унаслідок необережного поводження зі зброєю, ДТП. Деякі смерті кваліфікують як нещасні випадки, порушення заходів безпеки.


За даними військової прокуратури, станом на початок червня 2017 загалом зареєстровано близько 500 випадків самогубств учасників АТО.


Невтішна ситуація й у Львівській області. За офіційними даними, у зоні АТО загинули 278 бійців з Львівщини, з яких 185 – військовослужбовців ЗСУ (160 загинули у боях, 25 – померли від поранень у госпіталях). Окрім того, померли від хвороб на Львівщині 45 військовослужбовців.


Про суїциди інформація, як правило, не розголошується. Це болюча тема, насамперед, для родичів цих бійців. Як стало відомо IA ZIK, з 2014 року зафіксовано 40 випадків самогубств солдатів з Львівщини. Йдеться як про випадки у зоні АТО, так і після повернення звідти. А дехто з військових навіть не встиг побувати у зоні бойових дій.


Що важливо, у таких ситуаціях сім’ї залишаються без відповідних державних допомог. Як повідомили в обласному військкоматі, за час АТО відмовлено у здійсненні державних виплат п’яти сім’ям загиблих з Львівщини. Причини – у чотирьох випадках було виявлено серйозні дози алкоголю в крові померлих бійців, один випадок кваліфіковано як самогубство. Як пояснюють у військкоматі, у переважній більшості сім’ї самогубців не звертаються за виплатами, а тут родичі звернулися – їм відмовили.


Днями Львівщина ховала кількох ветеранів АТО. Найбільш резонансний випадок – 4 серпня пішов з життя 36-річний Богдан Богданович, «Маестро», який був командиром роти батальйону «Січ», стояв біля витоків батальйону. Учасник бойових дій в Іраку, пройшов гарячі точки українсько-російської війни – Піски, Авдіївку, а вже вдома, у Турці на Львівщині, покінчив життя самогубством. Однією з причин називають посттравматичний синдром. Кажуть, тиждень перед тим загинув його бойовий товариш, що теж вплинуло на рішення бійця.


Війна скалічила багатьох. Вона залишає не лише тілесні, а й душевні рани. І напевно, не вина тих людей у тому, що вони вчинили саме так – пішли з життя у розквіті сил. Просто вони потребували допомоги. Завдання психологів, психіатрів, цілого суспільства – вчасно звернути на них увагу, допомогти їм повернутися до нормального життя, дати зрозуміти свою вагу і затребуваність, а в разі потреби – надати кваліфіковану медичну допомогу. Що роблять державні органи, керівництво ЗСУ у цьому напрямку?


Олександр Губар, головний лікар Львівської обласної психіатричної лікарні, повідомив: з серпня 2014 року у Львівській обласній психіатричній лікарні проліковано 469 військовослужбовців – учасників АТО. Станом на 1 серпня 2017 року у лікарні перебуло 11 учасників АТО. Середня тривалість їх перебування у стаціонарі становить 55,2 дні.


З усіх, що поступили, у 93% пацієнтів діагностували психічні порушення, пов’язані із перенесеними стресовими подіями – воєнно-психічна травма у формі посттравматичного стресового розладу, десоціативні конверсійні психози, афективні розлади. Їх ознаки – напруженість, нервовість, імпульсивність, афективні коливання, порушення сну, флешбеки (згадування пережитого, постійна тривожність), унаслідок тривожності алкоголізація. У восьми пацієнтів діагностовано хронічний алкоголізм.


Ті, які проліковані, зі слів О.Губара, далі переходять під амбулаторне спостереження районних психіатрів. Далі за ними повинен спостерігати лікар за місцем проживання. Але чи спостерігає?


Нещодавно, з 1 серпня 2017 року, у обласній психлікарні відкрито відділення психогенної травми, на базі якого передбачене втілення реабілітаційних програм з учасниками АТО.


Головний лікар розділяє військовослужбовців, які на військовій службі, і демобілізованих ветеранів АТО. Пояснює: ті, що перебувають на військовій службі, не потрапляють до психлікарні вже понад півроку – з того моменту, коли у Військовому госпіталі відкрилася клініка психіатрії. Діючі військовослужбовці лікуються там. Добласної психлікарні поступають тільки демобілізовані – ветерани бойових дій. Їх госпіталізовують на загальних засадах як громадяни України у разі погіршення їх психічного стану. Самі звертаються, з родичами, чи за скеруванням районних психіатрів.


Не зовсім правильно ставити питання, чи вдається вилікувати розлади, отримані на фронті, зауважує О.Губар. «Це є травматичний досвід, який дається взнаки у цивільному житті, – пояснює головний лікар. – Тут питання не стільки вилікувати, скільки пропрацювати цей травматичний досвід, ресоціалізувати людину і адаптувати до мирного життя. Це не зовсім лікування у класичному розумінні цього слова. На перших етапах застосовуються медичні препарати, підходи. Коли проходить гостра стадія, потрібна ресоціалізація, реабілітування. Це дуже індивідуально щодо кожного окремого ветерана АТО. Я не можу сказати про 100%-ковий успіх усіх наших дій. Але повернути їх до нормального життя у суспільстві – абсолютно реально і можливо. З усіх 60 тис. мобілізованих не так багато людей, які не змогли реадаптуватися у цивільне життя».


І слів О.Губара, у рамках цих розладів може виникати депресивна симптоматика і суїцидальні наміри. Такі нахили виникають у близько 10% учасників АТО, які потребують психіатричної допомоги.


Олександр Поронюк, керівник Західного регіонального медіа-центру Міноборони України, зауважує: проблема не лише у ЗСУ та інших військових формуваннях, а й у суспільстві загалом. Велика кількість суїцидів існує з різних причин. Через те, що фактично немає системи психологічного, психіатричного супроводження, культивуються алкоголь, наркотики. Відтак, якщо людина потрапляє в кризову ситуацію – кожен по-своєму її сприймає і реагує. Не секрет, що серед солдатів у зоні АТО досить поширене вживання алкоголю, наркотичних засобів. Усе це виливається в самогубства, конфлікти на побутовому рівні, ДТП, що призводить до непоправних трагедій, травм і загибелі людей.


Разом із тим, запевняє О.Поронюк, у ЗСУ проведено багато заходів, щоби попереджати і уникати таких надзвичайних подій. «Військових намагаються адаптувати до негараздів, з якими вони могли би зустрітися. Найбільш важливе – психологічне та психіатричне супроводження, – каже О.Поронюк. – Зроблено багато кроків, щоб максимально солдата з перших днів його перебування у ЗСУ адаптувати до екстремальних умов служби, реагування на ті чи інші виклики. Коли він приходить у ЗСУ, потрапляє у навчальні підрозділи, де проходить психологічну адаптацію. Щоб людина в тренувальних умовах могла зрозуміти, що парадний мундир і медалі на грудях дуже рідко будуть бриньчати».


З його слів, зараз у кожному військовому підрозділі є офіцер з морально-психологічного супроводження – психолог. «Останні декілька років Національна академія сухопутних військ імені Петра Сагайдачного випускає досить дієвих офіцерів, які можуть впливати на стресостійкість особового складу. Вони мають для цього теоретичний багаж знань і практичні навики, – продовжує О.Поронюк. – Періодично спеціальні групи, у складі яких є психологи, психіатри приїжджають у ті чи іншу бригаду, що перебуває на передній лінії на Донбасі – живуть там певний час і займаються з військовослужбовцями. Такі кроки дуже дієві і перебувають на контролі вищого керівництва ЗСУ і Міноборони, тому що від них є реальний результат».


У зоні АТО бійці відірвані від свої домівок, від свого звичного оточення – рідних, близьких, друзів. Як зауважує О.Поронюк, найбільше гнітить одноманітність, наприклад, коли людина три і більше місяців перебуває в одному окопі і бачить одне і те саме дерево, коли немає зміни обстановки, вчасної ротації чи нормального харчування… Велику роль відіграють родинні стосунки. Зокрема, коли бійці годинами сидять на телефонах і вже не мають про що говорити, починають конфліктувати – це негативно впливає на їхній психоемоційний стан.


«У Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону вже діє клініка психіатрії, – додає О.Поронюк. – Окрім того, у кожному обласному центрі є госпіталі ветеранів війни, які зараз отримали друге дихання. Багато людей, які закінчили службу в армії та інших силових структурах, звертаються у ці шпиталі, у тому числі щоби отримати психологічну і психіатричну допомогу».


Окрім того, зараз командири мають право штрафувати солдатів за порушення дисципліни у війську, що теж мало би змінити ситуацію.


Наталія Кузяк, директор департаменту соціального захисту ЛОДА, розповідає: протягом 2016 – на початку 2017 року діяла державна програма з психологічної реабілітації учасників АТО, яка зараз призупинена.


«У 2016 році 1765 учасників АТО з Львівщини пройшли таку психологічну реабілітацію, цього року – 42 особи. Розпорядником коштів була Державна служба у справах ветеранів війни, учасників АТО. Від них був лист про призупинення такої програми. Останній заїзд був у березні», – каже Н.Кузяк. Посадовець не береться оцінювати ефективність цієї програми, лише зазначає: на рівні Кабміну здійснюються нові напрацювання, які би мали бути більш дієвими.


«Сподіваємось, до кінця року запрацює нова програма. У липні 2017 року прийнятий новий порядок використання коштів на психологічну реабілітацію, а самого порядку проведення реабілітації ще не затверджено, – зауважує Н.Кузяк. – Маю інформацію, що міністерство соціальної політики вже напрацювало перелік базових послуг і сам порядок проведення психологічної реабілітації. Найближчим часом проекти документів планують подати на розгляд Кабміну».


Наталія Шутка,

IA ZIK


Читайте також: Стало відомо, коли на Донбасі почнеться «хлібне» перемир’я

lvivport.com © 2004-2013

Використання матеріалів, розміщених на сайтах холдингу можливе виключно за умови посилання на джерело. Агенція не несе відповідальності за матеріали, розміщені відвідувачами сайтів. У випадку виявлення на сайтах холдингу матеріалів, що порушують авторські права або інші нормативно-правові акти України, повідомте про такі факти адміністрацію.

lvivport.com

Наші проекти

Слідкуйте за нами



Ми слідкуємо за сайтами